Історія Полтавського професійного ліцею почалася після закінчення Великої Вітчизняної війни. Проблеми післявоєнного періоду відбудови стали причиною організації шкіл ФЗН, класів підготовки робітників на виробництві. Потрібні були спеціалісти на відбудову зруйнованої війною країни.
Необхідно було в короткий термін підняти Полтаву з руїн, відбудувати її, а кваліфікованих робітників не вистачало. Для підготовки молодих спеціалістів будівельного профілю 15 листопада 1946р. Наказом Полтавського обласного управління трудових ресурсів на базі шостої будівельно - відновлювальної дільниці 113-го управління тресту «Полтавтрансбуд» була заснована школа фабрично-заводського навчання № 8, з 6-місячним терміном навчання, яка мала три класи: мулярів, теслярів, штукатурів.
Розмістилася школа по вул. Сакко, 48-а в одноповерховому приміщенні барачного типу, яке складалося з десяти кімнат: канцелярії, червоного куточка, 5 кімнат гуртожитку, побутових кімнат. Усі учні перебували на повному державному утриманні. Навчання велося в пристосованих приміщеннях зруйнованої станції Полтава-Південна. Базове підприємство направило в групи майстрів, що проводили уроки виробничого навчання й технічного мінімуму. Мулярів готував І.П. Федій, штукарів – О.П. Білоглаз, теслярів – М.І. Пащенко.
   Першим директором став Алтухов Василь Олексійович. .Заступником із виховної роботи призначили Яровінського Якова Файвеновича, старшим майстром – Рубеля Степана Степановича.
Перший випуск спеціалістів відбувся в кінці березня 1947 року. Усі 100 молодих робітників залишилися працювати на базовому підприємстві.
У жовтні 1947 р. 6-та дільниця тресту закінчила на території ФЗН №8 будівництво одноповерхового гуртожитку з 12 кімнат і медпункту.
У серпні 1948 року директором став Герасименко Петро Якович, який очолював заклад до вересня 1970 року. Саме з цією людиною пов’язано 23 роки історії нашого ліцею. Петро Якович дуже багато зробив для зміцнення навчально-матеріальної бази, сприяв відкриттю нових спеціальностей, доклав зусиль до покращення умов життя учнів та працівників.
26 березня 1956 року школу ФЗН №8 перейменовано в будівельну школу №1 з річним терміном навчання, контингент склав на той час 150 учнів – юнаків і дівчат. До уроків виробничого навчання було додано нові дисципліни: спеціальну технологію, матеріалознавство, фізичну культуру, політичні заняття. Обладнано 4 класні кімнати та тренувальні майданчики й дільниці.
1 серпня 1957 року будівельна школа реорганізована в будівельне училище №1 з дворічним терміном навчання. Набір учнів – 300 осіб. У навчальному корпусі створюються додаткові класи для проведення занять з технічного креслення, естетичного виховання, а також відкривається бібліотека. У приміщенні гуртожитку обладнується механічна майстерня: встановлюються деревообробні станки, столярні верстати, сушильна камера.
За високі показники в навчально-виховній роботі колектив училища був нагороджений грамотою Міністерства трудових ресурсів СРСР, а директору училища Герасименку П.Я. присвоєно звання «Відмінник державних трудових ресурсів».
У 1958 році на спецзамовлення колгоспів області було підготовлено 25 осіб за спеціальністю «Муляр-пічник». Більше такого класу спеціалістів не було ніколи.

   У 1979 році до керівництва училищем прийшов Яценко Анатолій Максимович. За його ініціативою й при безпосередній участі розпочалося будівництво нового навчального корпусу,
перша черга якого була закінчена в 1985р., друга – у 1987 році. Нова споруда прийняла учнів і працівників, що залишили приміщення по вул. Фрунзе, 9 (там знаходилися навчальні класи й адміністративні кімнати), і майстерні по вул. Сакко,   48-а.
Тепер у новому навчально-виробничому комплексі з’явилися найкращі умови для підготовки робітників.
У 2002 році ми стали Полтавським професійним ліцеєм. 

З 2013 року директором ліцею призначений Рябко Роман Михайлович, який дбає про престиж навчального закладу.
 Зараз у ППЛ навчається 417 учнів. 
 Працює 88 осіб, із них 52 - педпрацівники; 18 викладачів і 20 майстрів виробничого навчання.